Основні діагностики бронхіальної астми у дорослих та дітей. До якого лікаря звернутись. Лабораторні та інструментальні методи для точної постановки діагнозу.

Особливості діагностики бронхіальної астми у дорослих та дітей

Бронхіальна астма (БА) – патологія респіраторного тракту алергічної природи, яка все більше поширюється серед пацієнтів із гіперчутливістю імунітету (див. “Бронхіальна астма: причини розвитку захворювання, основи класифікації та можливі ускладнення“). Якщо не виявити патологію на ранніх стадіях розвитку, вона пошириться на більшість бронхіального дерева, напади стануть постійними. Тому така важлива діагностика бронхіальної астми за допомогою лабораторно-інструментальних тестів для встановлення діагнозу.

Зміст

• 1 До якого лікаря звернутися
• 2 Основні етапи діагностики захворювання
  • 2.1 Збір анамнезу
    • 2.1.1 Візуальний огляд
    • 2.1.2 Аускультація та перкусія
  • 2.2 Лабораторні дослідження
    • 2.2.1 Загальний, імунологічний та біохімічний аналізи крові li>
    • 2.2.2 Загальний аналіз сечі
    • 2.2.3 Мікроскопія мокротиння
    • 2.2.4 Аналіз бронхоальвеолярний лаважа
    • 2.2.5 Дослідження калу li>
  • 2.3 Інструментальні методи дослідження
    • 2.3.1 Рентгенографія
    • 2.3.2 Спірометрія
    • 2.3.3 Пікфлоуметрія
    • 2.3.4 Пневмотахографія
  • 2.4 Проведення алергопроб
• 3 Особливості діагностики бронхіальної астми
  • 3.1 У дітей
  • 3.2 У літніх

До якого лікаря звернутися

Не кожен пацієнт знає, який лікар лікує бронхіальну астму. Звертаються до терапевта, який проводить обстеження. Після припущення патології він відправить пацієнта до алерголога, пульмонолога. Може знадобитися консультація імунолога. Обов’язкове проведення диференціальної діагностики бронхіальної астми, щоб не сплутати її з іншими патологіями.

Основні етапи діагностики захворювання

Початкове обстеження починається у терапевта або алерголога. Лікар підкаже, як діагностувати астму. p align=»justify»> План обстеження включає загальний огляд, інструментальні аналізи, лабораторні тести. Тільки після підтвердження діагнозу бронхіальної астми застосовують лікарський засіб для усунення нападів, патогенетичного лікування (див. “Способи лікування бронхіальної астми у дорослих та дітей“).

Збір анамнезу

На найпершій консультації спеціаліст з’ясовує анамнез пацієнта. Для цього збирають таку інформацію: наявність алергічних реакцій на шкірі, слизових оболонках, в респіраторному тракті, травній системі; наявність або відсутність задишки, утрудненості дихання; >

денні та нічні напади, що виявляються різним ступенем тяжкості;

умови, в яких проживає пацієнт;

наявність або відсутність виділення мокротиння.

Ці дані допоможуть передбачити діагноз. Але ставити його на підставі припущень неможливо. Інакше фахівець призначить неправильне лікування. Тому без специфічної діагностики бронхіальної астми обійтися не можна.

Візуальний огляд

Коли у пацієнта ремісія, хронічний перебіг, візуальних змін не спостерігається. Виняток становлять люди, які мають алергічний анамнез великий. На шкірі можуть з’являтися набряки та почервоніння, свербіж, лущення, висип, екзема. Можливий дерматит.

Якщо відбулося загострення, у пацієнта може спостерігатися 1 або відразу кілька перших ознак:

• підвищене виділення слизу з носа та сліз із очей;
• гіперемія кон’юнктиви;

  li>

• кашель, що супроводжується виділенням мокротиння, хрипом;
• задишка, утрудненість дихання;
• якщо напади часті, носогубний трикутник стає синім;
• шкіра бліда .

Людина відчуває нездужання. Він блідий, млявий, сонливий. Якщо напади трапляються часто, виникає занепад сил, особливо при безсонні. Коли у пацієнта гострий період, виявляють такі особливості:

• коробковий звук через легкість легких (але він ясний);
• обмеження рухливості легень;
• зміщення меж легень вниз.

Дані аускультації такі:

• везикулярне дихання;
• хрипи при астмі;
• подовження видиху;
• зменшення абсолютної тупості серця з приглушеними звуками та акцентом над легеневою артерією.

Найчастіше за допомогою аускультації можна вислухати хрипи при бронхіальну астму. Щоб зрозуміти, чи покращився стан пацієнта в період загострення, потрібно провести аускультацію та перкусію. Тільки так можна з’ясувати про зміни без проведення серйозних інструментальних обстежень.

Лабораторні дослідження

Діагностика бронхіальної астми обов’язково включає лабораторні дослідження. Це з тим, що хвороба впливає як на респіраторний тракт, а й внутрішні показники. За ними можна визначити стан кровоносної та імунної системи. Зовні ці параметри не відображаються.

Загальний, імунологічний та біохімічний аналізи крові

Серед аналізів при бронхіальній астмі поширений загальний аналіз крові. Під час захворювання зменшується кількість еритроцитів та гемоглобіну у загальному аналізі крові. Це з тим, що у альвеоли легких проходить недостатньо кисню повітря, особливо під час нападів. За аналізом крові при бронхіальній астмі виявляють анемію. Пацієнт стає блідим, синюшним.

При патології у бронхіальному дереві розвивається гострий запальний процес. Саме тому їхній просвіт звужується. Про це свідчить підвищення загальної кількості лейкоцитів та ШОЕ. Щоб з’ясувати, які саме імунні клітини найбільше збільшилися, здають імунологічне тестування, розгорнуту лейкоцитарну формулу. Виявляють перевищення більшості лейкоцитів, але особливо еозинофілів, базофілів (вони відповідають імунну відповідь). Виявляють збільшену кількість імуноглобулінів, пригнічення Т-супресорів.

Біохімічний тест не стосується аналізів крові на астму. Його показники не є основними. Здебільшого його здають пацієнти, у яких спостерігаються проблеми з печінкою або шлунково-кишковим трактом. У них можуть змінитися дані тільки в період різкого загострення, але лікар не зможе оцінити стан хворого тільки за цими показниками (АСАТ, АЛАТ, ЛФ, ГГТ).

Загальний аналіз сечі

Загальноклінічне дослідження сечі при діагностиці бронхіальної астми не відноситься до найважливіших. Респіраторна патологія не впливає на сечовидільну систему. Хоча в гострий період в уріні підвищуються лейкоцити, що можна сплутати із запальними захворюваннями сечового міхура, нирок та інших відділів (пієлонефрит, цистит, уретрит).

Мікроскопія мокротиння

Аналіз мокротиння при Бронхіальна астма дозволяє визначити стан бронхіального дерева в період загострення. Як діагностувати бронхіальну астму по мокроті, які виявляються ознаки:

• підвищена кількість еозинофілів, що свідчать про запалення алергічної природи;
• кристали Шарко-Лейдена – продукти розпаду еозинофілів, які злипаються вигляді ромбів, октаедрів; спіралі Куршмана — зліпки слизу у формі спіралі, що утворюються при спазмах бронхів;
• Тільця Креола – утворення округлої форми, що виділяються після нападу.

Характер мокротиння при бронхіальній астмі досліджують під мікроскопом. Якщо потрібно, у ній можуть визначити наявність вірусу чи інфекції. Але для цього вже знадобиться бактеріологічний посів (визначають стрептококи, стафілококи та ін. патогени), ПЛР, ІФА-дослідження (герпес, аденовірус, коронавірус).

Аналіз бронхоальвеолярний лаважа

Для проведення диференціальної діагностики бронхіальної астми використовують лікувальну бронхоскопію чи лаваж. Методика проводиться за такими етапами:

• попереднє введення анестезії;
• введення ендоскопа через ніс або рот;
• дослідження стану епітелію бронхіального дерева;
• вилучення біологічного матеріалу для аналізу.

За допомогою тесту можна уважно вивчити наявність запального процесу, обструкції, мокротиння. Все це не припускають, а одразу бачать візуально. Завдяки вилученню зразка роблять мікроскопію, посів, вірусологічні тести.

Дослідження калу

Патологія не впливає на травний тракт. Тому змін у калі не відбувається. Тест не є специфічним. Якщо у пацієнта виявлено лише бронхіальну астму, кал буде в нормі.

Інструментальні методи дослідження

Завдяки інструментальним методам діагностики бронхіальної астми можна виявити стан усієї дихальної системи. Визначають характер дихання, локалізацію ушкодження, ділянки спазму.

Рентгенографія

За допомогою рентгенографічного знімка визначають ділянки ущільнення тканин. Частіше видно великі бронхолегеневі стовбури, схильні до спазму, рясного накопичення мокротиння при астмі.

Однак за допомогою даного тесту неможливо провести диференціальну діагностику, оскільки причина подібних патологій може бути у бронхіті, пневмонії. На рентгені можна виявити точну ділянку, де спостерігається ушкодження.

Спірометрія

Спірометрія при бронхіальній астмі – дослідження, що дозволяє перевірити функціональність дихання. Визначають якість повітряного потоку. Застосовують апарат, що складається з мундштука, який вдихає хворий. Отримані дані одразу відправляють на комп’ютер, де проводиться спірограма при бронхіальній астмі.

Оцінюють показник життєвої ємності легень. У нормі він становить 3-3,5 л. У пацієнтів з бронхіальною астмою показник спірографії знижений.

Пікфлоуметрія

Оцінюють граничну швидкість потоку повітря, яка утворюється на видиху. З допомогою тесту оцінюється функціональність роботи органів дихання. Це тест із контролю за астмою. Щоразу лікар записує показники хворого, порівнюючи їх із попередніми. Якщо вони покращуються, то призначені ліки допомагають.

Коли показник щоразу знижується на 20% і більше, обструкція легенів прогресує.

Пневмотахографія

Застосовується пневмотахограф або спірограф. На моніторі графічно вимірюють показник тиску повітряних потоків, що надходять із бронхолегеневих структур. Визначають максимальну швидкість руху повітря, яка становить приблизно від 4 до 7 л за кожну секунду для дорослих людей.

Метод спрямований на оцінку опірності повітряних шляхів проти потоку повітря. У астматиків показник занижений.

Проведення алергопроб

Аллергопроба – специфічне дослідження, спрямоване на виявлення ушкоджуючого фактора, що викликає гіперчутливість імунітету. Тестування проводять двома методами.

1. Аналіз крові для виявлення основних алергенів (див. “Дослідження крові на панелі алергенів: види, показання до проведення дослідження, підготовка та інтерпретація отриманого результату“). Беруть зразок венозної крові, визначаючи у ній антитіла проти основних алергенів. За допомогою тесту можна виявити тільки їхню частину. На зап’ясті послідовно наносять різні види алергенів. Визначають, який з них виявляється запальна реакція. Метод проводять в осінньо-зимовий час, коли імунітет пацієнта перебуває у спокої. Це найбільш специфічний аналіз.

Після з’ясування типу алергену його виключають із життя пацієнта, якщо це можливо. Наприклад, віддають домашню тварину або квітку. Коли хворий проживає в місцевості, де певну пору року цвіте амброзія, тополя або інша рослина, рекомендується на 1-2 місяці переїжджати в іншу локацію. Тоді ризик розвитку нападів значно знижується.

Особливості діагностики бронхіальної астми

У дітей та літніх людей трохи утруднена діагностика, тому що їх імунна система слабша, ніж у дорослих здорових людей. Клінічна картина розмита, припустити причину нездужання складно. Тому важливо знати, які аналізи здають у ці вікові періоди.

У дітей

Діагностика бронхіальної астми у дітей за допомогою інструментальних методів утруднена. Не завжди дитина може зрозуміти, наскільки сильно потрібно видувати повітря в апарат, щоб отримати дані.

При точній постановці діагнозу бронхіальної астми у дітей проводять загальний аналіз крові та сечі, тестування мокротиння, рентгенографію, аускультацію, перкусію. Цих даних достатньо, щоб діагностувати хворобу.

У літніх людей

У літньому віці значно знижується функціональність імунної системи. Тому не завжди можна виявити збільшення лейкоцитів та ШОЕ. Визначальними факторами є дані, отримані з інструментального обстеження та аналізу мокротиння при астмі.

Бронхіальну астму неможливо вилікувати миттєво. Це довгий процес, часто потрібне довічне лікування. Пацієнту потрібно носити з собою інгалятор, щоб усунути різко проявляються напади. Щоб зрозуміти, у чому причина нападів ядухи, задишки, звертаються до алерголога або пульмонолога. Він підкаже, як розпізнати захворювання ранніх стадіях, своєчасно розпочати терапію. Інакше розвинуться ускладнення. Наприклад, серцева астма.